Як правильно говорити про людей з інвалідністю?
Єдиним коректним терміном сьогодні є «людина (особа) з інвалідністю». Саме таке формулювання відповідає принципу «person first language», за яким у центрі завжди людина, а вже потім — особливості її здоров’я.
Чому це так важливо? Коли ми говоримо «інвалід», ми зводимо особистість до однієї ознаки, ніби ставимо тавро. Але людина з інвалідністю – це насамперед особистість зі своїм життям, інтересами й талантами.
Поширений термін «людина з обмеженими можливостями» також є некоректним. Адже обмеження є у кожної людини. Ми не можемо підняти надважку вагу чи подолати безліч кілометрів без відпочинку.
Так само терміни «людина з особливостями» чи «людина з особливими потребами» не варто використовувати. Кожен з нас має свої особливості та потреби. Пандуси та ліфти – це не «особливі потреби», а базова інфраструктурна для всіх.
Слова «каліка», «візочник», «колясочник» є грубими та образливими й абсолютно неприпустимі у вживанні. Термін «неповносправність», який іноді зустрічається в судових рішеннях, є застарілим і юридично не визнаним в Україні.
Більшість людей з інвалідністю є повноцінними членами суспільства, здатними навчатися, працювати та створювати сім'ї. Тому дотримуйтесь поваги в усьому — і в мові також.
Більше про безбар'єрність — за посиланням.
